КЛОПОТА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. клопота́ти й клопота́тися 1 — 3. — В неї на виду, на очах не щире клопотання, не щире жалкування, а якесь роблене (Н.-Лев., IV, 1956, 237); Ніякі клопотання про Юрчика не врятували його (Сміл., Сашко, 1954, 176); Завдяки клопотанню видатного вченого Я. П. Семенова-Тян-Шанського Потанін, нарешті, дістав повне помилування (Видатні вітч. географи.., 1954, 94).
За клопота́нням кого, чого — завдяки чиїмсь проханням, старанням. Згадав [Павло], що в нього дома є теличка, яку йому дали в премію за клопотанням Дороша (Тют., Вир, 1964, 209).
2. Писана заява, прохання про що-небудь, яке подають до офіційної установи.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 189.