КЛУБОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клубота́ти й клубота́тися. Клуботання диму над електростанцією, вежі бетонного заводу, залізні узори кранів..— все це гармонійно поєднується в якусь широку, піднесено життєрадісну пісню (Вол., Озеро.., 1959, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 191.