КЛЮЧИ́НА, и, ж. Те саме, що жерди́на 1. Молодиця.. тягне воду з колодязя… Скрипить і гуде журавель, підіймаючи угору своє півколесо та чималу довбню під напором дебелої руки на ключину (Мирний, III, 1954, 402); Парубки ключин чотири вирубають (Барв., Опов.., 1902, 64); // Жердина, якою притискують солому на скирті або солом’яній покрівлі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 193.