КЛЮЧИ́ТИСЯ, и́ться, недок., діал. Проростати, пускати паростки. * Образно. Як пшеничне зерно, що лягло в зорану цілину, вона [любов] швидко ключилась (Добр., Тече річка.., 1961, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 193.