КЛІР, у, ч. Загальна назва служителів культу якої-небудь церкви; церковний причет. [Ізоген:] До тебе ж я з проханням удаюся від себе і від кліру (Л. Укр., III, 1952, 298); // Церковний хор.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 185.