КЛІТЬ, і, ж.
1. Пристрій для піднімання й спускання по шахтовому стовбуру людей, вагонеток із копалиною, породою та різними матеріалами. Був дощ і осені злий спів, під вітром облітали рожі, коли на кліті я злетів у шахту темну і тривожну (Сос., І, 1957, 435); І навальники сказали: — Добрі нині наші справи. Раз у шахті Лобода! Ще хутчіше засвистіла На-гора з вугіллям кліть (Воскр., Цілком.., 1947, 75).
2. діал. Клітка (у 1 знач.). Під схвальний гомін розвированого натовпу вступив [хлопець] з гирлигою до хижака в його смердючу, стерв’ятницьку, кровлю забризкану кліть (Гончар, II, 1959, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 186.