КЛІТЬОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до кліть
1. Метрів за п’ятнадцять-двадцять від поверхні.. електрозварник зшивав клітьові провідники (Гур., Наша молодість, 1949, 316).
2. у знач. ім. клітьови́й, во́го, ч. Працівник, що обслуговує кліть (у 1 знач.). Стовбур шахти поглинув кліть з чорненьким, у шкірянці, чоловіком.. Чекали довго, напружено.. Нарешті клітьовий метнувся до держака і енергійним рухом смикнув важіль (Досв., Вибр., 1959, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 186.