КНИГА́Р, я́, ч.
1. Працівник книжкової торгівлі. Із запізненням відкрив свій ларьок книгар (Ю. Янов., І, 1958, 589); Українські книгарі в першому році семирічки посилили боротьбу за дальше поліпшення розповсюдження книг (Літ. газ., 29. IX 1959, 4).
2. заст. Власник книгарні. З кожної книжки вони [видавці] роблять книгарям уступки 35 коп. та друк книжки щось коштує (Коцюб., III, 1956, 364).
3. заст. Бібліотекар.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 196.