КНИЖКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до книжка 1. — А це що за книга? — спитала Сташка, сподіваючись про себе, що це не книга, а альбом у книжковій палітурці (Вільде, Сестри.., 1958, 383); Книжковий фонд; // Стос. до книжки. Відомо всім, що книжковий ринок характеризує культурний рівень країни (Тич., III, 1957, 314); Книжкова торгівля; Книжкова виставка; // Признач. для зберігання книжок. Стін у кабінеті вченого майже не видно, бо по всьому здовженому чотирикутнику ця кімната заставлена книжковими шафами (Вол., Місячне срібло, 1961, 49); // Признач. для торгівлі книжками. Яворський.. спиняється коло книжкового кіоску.., вибираючи якусь книжку (Коч., II, 1956, 240); // Який виготовляє, випускає книжки. І книжкової фабрики стіни перед зором моїм устають (Сос., І, 1957, 497); Книжкове видавництво; // Власт. книжці, книжкам. Розвиваючи традиції радянської книжкової графіки, М. Котляревська створює низку ілюстрацій — дереворитів (Мист., 3, 1962, 36).
∆ Книжко́ва во́ша — те саме, що книгогри́з 1; Книжко́ва пала́та — центральна бібліографічна установа в СРСР. Книжкова палата мала реєструвати всі друковані видання, які виходили на території УРСР з 1917 року (Рад. Укр., 15.УІ 1962, 4); Книжко́вий знак — те саме, що екслі́брис. На виставці експонувався книжковий знак Я. Стешенка — бібліофіла, дослідника книжкової справи (автор В. Кричевський) (Мист., 1, 1966, 23).
2. Узятий, запозичений із книжок. Мені хочеться бути разом з Вами [В. Гнатюком].. Побачити, як поздоровшали та як обходитесь без усякої книжкової премудрості (Коцюб., III, 1956, 274); // Не потверджений практикою, відірваний від життя; абстрактний. Дослідження, побудовані за рецептами начотчиків, завжди книжкові, а для їх авторів існує не те, що є в, житті, а лише те, що побувало в книгах (Ком. Укр., 5, 1960, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 197.