Що oзначає слово - "кобилка"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


КОБИ́ЛКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до коби́ла 1. Запряг він миттю чортопхайку, Черкнув із неба, аж курить! І все кобилок поганяє (Котл., І, 1952, 80); Юрко побачив білу гривасту кобилку, запряжену в кінні граблі з двома високими колесами (Донч., Ю. Васюта, 1950, 14).

2. перев. мн. Рослиноїдна комаха родини саранових з видовженим тілом, короткими вусиками, двома парами крил. Серед комах, яких споживає ставкова жаба, є велика кількість.. шкідників сільського господарства, зокрема листогризи., кобилки, хрущі, ковалики та багато інших (Визначник земноводних.., 1955, 65).

3. Дерев’яна підставка під струни в скрипці, балалайці тощо.

4. Грудна кістка в птахів. Попав [писар] півкурятини, так її й рішив, а гусакову кобилку з ногою мерщій у кишеню (Кв.-Осн., II, 1956, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 201.