КОВБАСА́, и́, ж. Продукт харчування, приготовлений з м’ясного фаршу, круп і т. ін., якими начиняють кишку або оболонку зі штучної плівки [Виборний:] Випили по одній, по другій, по третій, холодцем та ковбасою закусили (Котл., II, 1953, 10); Потім узяв [чужоземець] із тарілки тоненький шматочок сухої ковбаси (Панч, Синів.., 1959, 4); * Образно. Над рейнським постом висіли товсті ковбаси аеростатів повітряного захисту (Загреб., Європа. Захід, 1961, 62).
◊ Не для пса ковбаса́, зневажл.— щось не призначене комусь, надто добре для когось. — І все-таки ваша челядь навіть не мріє про такі житла, в яких живуть вівці. — Бо ковбаса не для пса! — раптом з серцем вихоплюється у Стадницького (Стельмах, І, 1962, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 202.