КОЛЕНКО́Р, у, ч. Тонка бавовняна, дуже проклеєна одноколірна тканииа. * У порівн. Христя проговорила цеє все скоро, одриваючи слова, наче коленкор на сорочку (Григ., Вибр., 1959, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 218.