КОЛЕНКО́РОВИЙ, а, е. Прикм. до коленко́р. Коленкорове виробництво; // Пошитий, вигот. із коленкору. Горпина сама не пішла, а невістку пустила, ще й дала їй свою новісіньку, ні разу не надівану коленкорову сорочку надіти (Л. Янов., І, 1959, 336); Під ялинкою лежать коленкорові червоні й блакитні мішечки з дешевими цукерками, горіхами, яблуками (Ів.. Таємниця, 1959, 611); Коленкорові палітурки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 218.