КО́ЛИВО, а, с., церк. Поминальна кутя чи каша з пшениці, рису і т. ін. із солодкою підливою. От тільки коржиків та колива з ситою На поминках душа.. лизне! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 128); На вікні стояло коливо — кутя і підсолоджена вода для Олофірової душі (Донч., III, 1956, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 221.