КОЛИМА́ГА, и, ж. Старовинний закритий чотириколісний екіпаж. // ірон. Взагалі громіздкий, важкий і незграбний екіпаж. В Рахові ми вже вийшли з нашої колимаги як друзі й супутники (Томч., Готель.., 1960, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 221.