КОЛО́ВЕРТЕНЬ, тня, ч., розм. Те саме, що коловоро́т1 1. * У порівн. Висока хвиля знову ударила в човен і їх закрутило, немов у коловертні (Рибак, На світанку.., 1940, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 227.