КОЛО́ДЯЗНИЙ, а, е. Прикм. до коло́дязь. При тьмяному світлі стіни ще тісніше обступали Раїсу, ще більше нагадували колодязну цямрину (Коцюб., І, 1955, 311); Щодня він чистив коня гострою шкребницею, напував його холодною колодязною водою, годував з рук (Чаб., Балкан. весна, 1960, 362); // Стос. до колодязя. Між білими хатами й зеленими вишниками високо вгору підіймались колодязні журавлі (Н.-Лев., І, 1956, 441); Колодязний коловорот являє собою вал, укріплений на осі (Фізика, І, 1957, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 229.