КОЛО́НКА, и, ж.
1. Зменш. до коло́на 1. Для бойківського житла характерні низькі й довгі галереї на колонках по головному фасаду (Дерев. зодч. Укр., 1949, 16); Серед лісу колонок, якими були підперті піддашшя, чорніли двері й вікна (Коцюб., І, 1955, 290).
2. Ряд цифр, слів, послідовно розміщених по вертикалі. Коли помічник подав відомості про останній район, секретар підрахував колонку цифр, записав суму внизу (Смолич, День.., 1950, 47); // Стовпець друкарського набору. Готовий набір складають у колонки — так звані гранки (Наука.., 5, 1965, 57); // Відбиток такого стовпця в книзі, газеті. Далі було підверстано на всі п’ять колонок..: Польське телеграфічне агентство повідомляє: 14 березня 1923 року Рада послів у Парижі визнала Східну Галичину за Польщею (Козл., Ю. Крук, 1957, 458).
3. Назва різноманітних пристосувань у формі видовженого циліндра, напр.: котла для нагрівання води у ванній, високої посудини з ручкою і краном для відпуску води, бензину і т. ін., що поступає з центрального резервуара тощо. Влітку Оля вставала рано і, біжучи по воду до колонки, спостерігала життя своєї вулиці (Сенч., Опов., 1959, 79); Він вже готовий був кинутись на кухню, принести їжу, розпалити колонку у ванній (Рибак, Час.., 1960, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 231.