КОЛОРИСТИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до колориту. Засвідчують вони [картини] також і характер колористичних шукань їхнього автора (Літ. Укр., 27.III 1964, 4); Колористичне багатство більшою мірою властиве його [Т. Шевченка] прозі — російським повістям (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 232.