КОЛОСИ́СТИЙ, а, е. Який має багато колосків, з великим колосом. Коли жнеш високе колосисте жито або яру пшеницю, та в гурті, та з піснями, то й те байдуже (Мирний, III, 1954, 98); Комбайновий агрегат.. випливає із-за обрію, косить, підтинає смугою червоно-смагляву колосисту пшеницю… (Гончар, Тронка, 1963, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 233.