КОЛЧА́Н, а́, ч., іст. Шкіряна або дерев’яна сумка, чохол для стріл. Йшли лучники, сховавши в колчани Рій бистрих стріл — разючий дощ війни (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 236.