КОЛІНОПРЕКЛО́НЕНИЙ, а, е, уроч., заст. Який стоїть на колінах (у 1 знач.). Невідривне дивиться [Дьяконов] все туди ж, у бік понуро пониклих, коліно-преклонених.. генералів та високих гостей — представників «її величності Антанти» (Гончар, II, 1959, 361).
2. перен. Який підкорився, визнав над собою чию-небудь владу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 224.