КОМО́ННИЙ, а, е, заст. Прикм. до комо́нь; // Який їде на коні. Піші та комонні мирославці крок за кроком відганяють нападників од брами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 248.