КОМПІЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.
1. тільки одн. Писання твору на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження й опрацювання джерел; компілювання. Займатися компіляцією.
2. Твір, написаний таким способом. У мене ж тим часом один план, ..се навіть не дає мені нічого свого писати, а тільки переклади та компіляції (Л. Укр., V, 1956, 142); То була компіляція, в якій я вивів і п’яничку.., і павука-багатія та бідного сироту, і парубків (Минко, Моя Минківка, 1962, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 250.