КО́НКУРС, у, ч. Змагання, яке дає змогу виявити найбільш гідних із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд. Оповідання з життя молдаван скінчив уже і послав до «Зорі». На конкурс нічого не посилав, не встиг (Коцюб., III, 1956, 130); Велике враження на членів жюрі конкурсу вокалістів справив прекрасний голос Бели Руденко (Мист., 3, 1959, 14).
[Не] пройти́ за ко́нкурсом — [не] бути зарахованим до навчального закладу, обраним на якусь посаду з-поміж багатьох претендентів тощо. [Олена:] Ви — професор? Дали кафедру? [Гармаш:] Виходить, так. За конкурсом я пройшов першим (Мик., І, 1957, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 261.