КОНСЕРВА́ТОР, а, ч.
1. Той, хто має консервативні погляди, переконання; ворог прогресу. — Той, хто боїться ламати застарілі норми,— консерватор (Руд., Вітер.., 1958, 332); — Оце говорила я з Ременем, ..він мені видався не таким уже й консерватором (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 164).
2. У деяких капіталістичних країнах — член консервативної партії. Консерватори.. більш відверто, ніж ліберали, проводили загарбницьку колоніальну політику (Нова іст., 1957, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 263.