КОНСОЛІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., книжн. Зміцнювати, укріплювати що-небудь; об’єднувати, згуртовувати когось. Чернишевський, очолюючи революційних демократів, збирав і консолідував антицаристські сили (Іст. УРСР, І, 1953, 485).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 264.