КОНТРАТА́КА, и, ж. Зустрічна атака, яка здійснюється для того, щоб відбити наступ ворога або самому перейти в наступ. Наш підрозділ уперто відбивав контратаки численного ворога (Десняк, Опов., 1951, 110); Загули мотори, вдарили наші бронебійники, ворог пішов у контратаку (Гончар, Новели, 1954, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 270.