КОНФО́РКА, и, ж.
1. Приставка на самоварній трубі для чайника. На столі стояв самовар, а на йому на конфорці стирчав чайник (Н.-Лев., IV, 1956, 263).
2. Круглий отвір у кухонній плиті (у газовій — пальник, прикритий решіткою), на який ставлять каструлі тощо, коли щось варять, кип’ятять і т. ін. В кухні гула.. плита, на конфорці стояло відро з водою, на другій-похідний чайник (Ю. Янов., II, 1954, 69); // Кружок, який накладають на цей отвір. Поставила [Ликера] на конфорку праску, якою прасувала білизну (Добр., Ол. солдатики, 1961, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 274.