КОНФРОНТА́ЦІЯ, ї, ж. Протиборство, протиставлення соціальних систем, класових інтересів, ідейно-політичних принципів і т. ін.; зіткнення. Радянський Союз не раз заявляв, що не хотів би йти по шляху змагання у воєнно-технічній галузі. Це надзвичайно небезпечний шлях. Не курс на перевагу в озброєннях, а курс на їх скорочення, на ослаблення воєнної конфронтації — ось наша політика (Рад. Укр., 23.11 1978, 2); За останні роки зусиллями братніх країн при підтримці миролюбних сил вдалось добитися повороту від конфронтації до розрядки, до оздоровлення міжнародного політичного клімату (Роб. газ., 4.III 1978, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 689.