КОПИРСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до копирсати. — Як хтось почне [розкопувати гору], то й я копирсну заступом скільки там разів,— сказав Карпо і пішов у хату (Н.-Лев., II, 1956, 274); Мамут потоптався ще трохи в неприємній ямі, копирснув землю великими.. бивнями й ліг на бік (Ю. Янов., І, 1958, 94); Гострим носком свого чобітка вона копирснула грудку сухої глини (Гур., Наша молодість, 1949, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 281.