КОРАБЕ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Фахівець із будування кораблів. Будинок цей звів колись.. Ярема Ярило.., що був і будівничим, і корабельником, і меблярем (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 158).
2. заст. Власник торговельного корабля або взагалі той, хто плаває на кораблі; моряк. Усе море було пусте: сусідство обох флотів відстрашило купців та корабельників (Оп., Іду.., 1958, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 285.