КОРЖ, а́, ч. Плоский круглої форми виріб із прісного тіста. Там лакомини разні [різні] їли [боги], Буханчики пшеничні білі. Кислиці, ягоди, коржі (Котл., І, 1952, 95); Хомиха качала корж, а очей не зводила з сина (Н.-Лев., І, 1956, 73); Юлка подала на стіл ще теплого пшеничного коржа, посипаного сіллю і натертого салом (Томч., Жменяки, 1964, 129); * Образно. Дощ прибив його [листя] до землі, спресував рудим коржем (Коз., Сальвія, 1959, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 289.