КОРОВ’Я́К, у́, ч.
1. бот. Те саме, що дивина́2. Сьогорішні коров’яки зеленіли між жовтими торішніми (Мирний, І, 1954, 255); Мов свічки, горіли жовтим цвітом високі коров’яки, ніжно білів ромен (Панч, Гомон. Україна, 1954, 53).
2. Кал корів, волів і т. ін. Побілення дерев розчином вапна з коров’яком також захищає їх від пошкодження зайцями (Колг. Укр., 10, 1960, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 295.