КОРОТКОНО́ГИЙ, а, е. Який має короткі ноги. Стьопа Шандрук ледве встигав за товаришем, а опецькуватий і коротконогий Омелько зовсім відстав (Донч., IV, 1957, 283); // Який має короткі ніжки (у 1 знач.). Коротконогий стілець.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 299.