КОТО́ЧОК1, чка, ч. Зменш.-пестл. до кото́к1 1. Повернеться батько з бою. Звеселиться вся земля… Спи, коточку, спи, маля! (Рильський, І, 1956, 253).
КОТО́ЧОК2, чка, ч. Зменш. до кото́к2. При широкорядному способі сівби доцільніше коткувати не все поле, а тільки рядки посівів коточками, які чіпляють позаду сошників сівалки (Колг. енц.. І, 1956, 646).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 311.