КОХА́НО, присл.
1. Кохаючи, виявляючи кохання (у 1, 2 знач.). Ті хороші білі руки Знов кохано обіймають (Л. Укр., IV, 1954, 110).
2. Лагідно, ніжно. Тьохкає кохано соловейко (Стар., Вибр., 1959, 526); // ірон. Любо та кохано Прийшли, взяли сіромаху Та й повезли з дому.. Прямо до прийому (Шевч., II, 1953, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 313.