КОШОВИ́Й, а, е, іст.
1. Прикм. до кіш2 1, 2. Кошовий отаман.
2. у знач. ім. кошови́й, во́го, ч. Вождь, отаман козаків на Запорізькій Січі. У неділю вранці-рано Синє море грало, Товариство кошового Нараді прохало (Шевч., І, 1951, 284); Стояв кошовий і дивився на своє військо, як на розбурхане море (Довж., І, 1958, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 317.