КРАВЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до краве́ць. Кравецький підмайстер; Кравецький цех; // Признач. для пошиття одягу. Закрутилося блискуче коліща кравецької машинки (Шиян, Баланда, 1957, 191). // Який шиє одяг. Синє вбрання.. надавало [дівчині] вигляду молоденької школярки з кравецької майстерні (Досв., Вибр., 1959, 20);
Краве́цький м’яз, анат.— довгастий тонкий м’яз стегна.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 319.