КРА́ЛЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кра́ля 1. [Дзвон:] А тебе таки справді, кралечко, гедзь.. напав (Стар., Драм. тв., 1941, 55); [Карпо:] Дивіться, ото ж вона і є, кралечка моя (Собко, П’єси, 1958, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 322.