КРА́НОВИЙ1, а, е. Прикм. до кран1.
КРА́НОВИЙ2, а, е. Прикм. до кран2. А на греблі, на найвищій будівельній точці.., працює крановий машиніст (Довж., Зач. Десна, 1957, 588).
КРАНОВИ́Й, во́го, ч., розм. Те саме, що кранівни́к. Такелажник Микита Сидорович Водоп’ян, задравши голову, гукає до кранового Томи Старчая, що сидить угорі на машині (Мик., І, 1957, 226); Крановий, підморгнувши хлопцям, погнав свій вертлявий.. кран прямо на Миронову (Руд., Вітер.., 1958, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 324.