КРА́ПАТИ, кра́пає і кра́пле, недок. Падати, литися краплями; капати (у 1 знач.). Галецька говорила, а сльози крапали з очей (Н.-Лев., IV, 1956, 285); Кривавий піт з нас крапле, ллються сльози (Граб., І, 1959, 494); Зранку крапав дощик, і сонце не встигло ще випити росу (Вільде, Опов., 1954, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 324.