КРА́ПНУТИ, не, док. Однокр. до кра́пати. Дощ крапнув на пил гарячий… (Тич., III, 1947, 178); // безос. — Здається, крапнуло! Ще! Іще!.. — Що таке?— Дощ! (Гончар, III, 1959, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 326.