Красна гірка — давнє народне свято (22 квітня/5 травня), що символізує зустріч весни з її красним, тобто красивим, сонцем, веселої, напоєної пахучим повітрям, водами; розливи весняної води залишали вільними лише високі (гористі) місця; там і відбувалися свята весни (звідки, можливо, й назва); пізніше в таких саме місцях будувалися церкви; разом з тим гори завжди мали в собі щось таємниче, на них полюбляла розташовуватися й нечиста сила; але якщо на Ли́сій горі́ (див.) збиралися представники жіночої статі, то на Красній гірці — чоловічої: упирі, чорти, чаклуни; Красною гіркою називали також період, зручний для весіль — від Хоминого тижня (першого тижня після Паски) до дня Святого Юрія (23 квітня/6 травня), коли хліборобські роботи ще широко не розгорталися; у цей період молодь водила різні ігри — горюдуба, горюпень, які теж відбувалися на високих місцях; також уособлення кра́сної весни́ в образах великої богині Ла́ди (див.) та її чарівної доньки Лелі; див. ще Ля́ля 3.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 313.