КРЕМ’ЯНИ́Й, а́, е́.
1. Те саме, що кремі́нний 1. На місцях стоянок мустьєрського часу звичайно зустрічаються.. крем’яні знаряддя (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 15).
2. Те саме, що кремени́стий 1. Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать (Л. Укр., І, 1951, 41); Один з них не дожив до сонця й дня нового. Упав, зневажений, на крем’яну дорогу (Рильський, II, 1960, 116).
3. перен. Твердий, непіддатливий (про людину, її характер). У небіжчиці матері спадкувала [Парася] натуру,— така була мама крем’яна, що іскри хіба тільки викрешеш! (Ю. Янов., І, 1954, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 334.