КРЕ́НДЕЛЬ, я, ч. Виріб із тіста (звичайно здобного), формою схожий на вісімку. З борошна [у пекарні] пекли різні паляниці, булки, кренделі, пампушки (Ів., Вел. очі, 1956, 114).
◊ Кре́нделі (кре́нделя) плести́ (писа́ти, випи́сувати, ви́писати і т. ін.) нога́ми: а) іти хитаючись, різко змінюючи за кожним кроком напрям руху (про п’яного). Дві постаті, обнявшись, плели кренделі по грязюці ногами (Головко, II, 1957, 91); б) (жарт.) танцюючи, робити незвичні па. Танцював увесь клас.. Він саме збирався виписати ногами якогось кренделя (в. Кравч., Квіти.., 1959, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 335.