КРЕСОНУ́ТИ, ну, непі, док,, перех. і неперех., розм. Підсил. до кресну́ти. Квапливо кресонув [токар] сірником і запалив на пляшці вату (Донч., III, 1956, 456); Кресонув [Петро] по скроні жандарма, що стояв у дверях, прожогом вискочив на сходи (Рибак, Дніпро, 1953, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 337.