КРИЖАНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до кри́га. Мережає на шибках крижану тканку мороз (Вас., II, 1959, 571); З піддашка густо звисають крижані бурульки (Стельмах, І, 1962, 89); // Зробл. із криги. Крижана хижа.
2. Пронизливо-холодний; холодний, як лід. Погода.. стоїть мінлива, .. то вітер подме крижаний, то пролетить сніжок (Ю. Янов., II, 1954, 108); Не висушать тебе [джерело] пекучі літа дні, І втіху нестимуть потоки крижані Волам, що йшли з марудним ралом, Отарам кіз і вівцям (Зеров, Вибр., 1966, 279); * Образно. [Багатий брат:] Як страшно тут! Гаряча кров Стає у жилах крижаною (Олесь, Вибр , 1958, 451).
3. перен. Який призводить до заціпеніння; ворожо-холодний, холодно-зневажливий. [Соха (звертається до всіх крижаним голосом.):] Ну, ну, давайте. Хто мені питання ставить?.. (Корн., II, 1955, 325); Віра дивилася прямим колючим крижаним поглядом, і очі їй були примружені (Грим., Син.., 1950, 225); З.. крижаною чемністю промовив [Каргат]: — Ви повинні.. ліквідувати оцей бруд (Шовк., Інженери, 1956, 45); // Надмірно байдужий, холодно-спокійний. Крижаний спокій охопив Настю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 342.