КРИ́ЗА, и, ж.
1. Різка зміна звичайного стану речей; злам, загострення становища. Ваша справа ще молода, а вже мусила різні кризи перебувати (Л. Укр., V, 1955, 59); Лист до Проскурових не тільки не послабив кризи, а ще більше її ускладнив (Ле, Право.., 1957, 232); В лекціях і диспутах точаться дискусії фахівців театральної справи про кризу театру (Еллан, II, 1958, 171).
◊ Душе́вна кри́за — гостре невдоволення собою, своєю діяльністю. Письменник [М. Коцюбинський] залишає Тиховича в стані душевної кризи, після якої мусить настати остаточний розрив з старими ілюзіями (Іст. укр. літ., І, 1954, 612).
2. В економіці капіталістичного суспільства — періодичне перевиробництво товарів, що призводить до різкого загострення всіх суперечностей економіки країни: до скорочення виробництва, розладу кредитних і грошових відносин, банкрутства фірм, масового безробіття і зубожіння трудящих мас. — Криза, що почалась минулого року в капіталістичних країнах, .. припинила роботу чи не в усіх отих «кращих» лабораторіях (Шовк., Інженери, 1956, 132); Не стало панів, зникла криза, пропало безробіття (Козл., Сонце.., 1957, 82); Господарча криза; Промислова криза,
3. мед. Переломний момент під час хвороби, після якого стан хворого відразу поліпшується або погіршується; характеризується відповідно раптовим зниженням або підвищенням температури тіла. Чотирнадцятий день минув передучора від часу, як моя мати лягла в постіль.., криза минула щасливо (Коб., III, 1956, 206); Перед світанком у хворого відбулася криза, йому стало легше (Шиян, Баланда, 1957, 72).
4. Гостра нестача чого-небудь. Паливна криза.
$ Іде́йна кри́за — знецінення ідей, що склалися в певному суспільному середовищі, політичній течії тощо, яке супроводжується ідейним розладом серед колишніх однодумців, хитаннями, пошуками нових ідей і т. іп.; Політи́чна кри́за — політичне становище, яке характеризується різким загостренням класової боротьби трудящих проти панівної експлуататорської верхівки й неспроможністю останньої керувати суспільством. Всяка революція (на відміну від реформи) сама по собі означає кризу і дуже глибоку кризу, як політичну, такі економічну (Ленін, 30, 1951, 309); Урядо́ва кри́за — у буржуазних країнах — зміна уряду в зв’язку з утратою підтримки з боку парламенту.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 343.