КРИНИ́ЧОВИНА, и, ж., рідко. Джерело (у 1 знач.), сукупність джерел. Тут липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами.. над холодною криничовиною (Вовчок, І, 1955, 194); Шукає вона очима тих ярків зелених, де буває криничевина (Н.-Лев., І, 1956, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 348.